Звірства в Бучі і Ірпені, вчинені нелюдами з півночі з одного боку, і боягузлива бездієвість багатьох світових лідерів з іншого ― це чергове свідоцтво, що людство у своїй моральній матриці за тисячоліття не змінилося ні на йоту. Ні з часів II Світової війни, ні від часів перших адамових нащадків ― Каїна і Авеля.
Людина без Бога, полонена пристрастями, насправді є звіроподібною. Усе решту – лише невдале маскування, яке примітивно ховається за ширмою огидного лицемірства. І тільки у моменти, коли повстає базова дилема людського вибору «чи вигідно мені це», виявляється ким ми є самі і хто нас оточує.
Події жахливих масакр в Україні ― це ніби поновне оживлення трагічних біблійних архетипів вбивства Авеля Каїном. Це вистачальна відповідь чому цей священний текст, об’ємом в один абзац, перетривав кілька тисячоліть і ніколи не був витіснений іншими творіннями літературного генію. На сторінках книги Буття ніби змодельовано універсальний механізм найтрагічніших сцен стосунків між людьми, які із завидною частотою повторюються у житті світу.
У мене немає сумнівів, що зустрівши новоявлених каїнів посеред вулиць у мирний час, ви не помітили б на них рогів. Дехто з них певно піде освячувати паску до храму, у когось з них є діти, красиві дружини, матері. Дехто з них може не зле вчився і закінчив вуз. Здається у цьому і є вся прихована потворність зла, яке на перший погляд, цілком пристойне а може і благовидне.
У ці тижні я дуже виразно усвідомлюю чому Ісус найбільше картав політичних і релігійних очільників Ізраїлю і водночас прощав повій? Чому характер його слів був таким безкомпромісним і неприхованим? Чому Христа розіп’яли найрелігійніші люди найбільш богоодкровенної релігії світу. Майже мимоволі співставляю факти Голгофи і Бучі. Чи хоча б щось змінилося у цьому світі? Моя відповідь є ― нічого! Тепер я знаю напевно, що якщо б Христос прийшов удруге, ми б його тортурували знову, лише в рази жорстокіше і цинічніше. До того ж ми, скоріш за все, тепер робили б це онлайн.
Користолюбство, страх за власний зад, лицемірна гра в дипломатію, геополітичне гангстерство, нехтування слабшими, торгівля правдою на догоду псевдоекуменізму ― все це оголює жахливу сутність нащадків впалого Адама у XXI ст.
Розмови про гуманізм, панування принципів демократії, верховенство права серед цивілізованих країн слухати щонайменше наївно. Коли руйнуються основи ― падає й дах.
На чому тепер опирати підвалини життя у глобальному світі? Які цінності мають лягти в основу життя людей і міжнародних стосунків? Куди скерувати свій погляд, коли порушено основи і попередні принципи виявились такими недієвими. Це те, над чим вартувало б міркувати і за що треба було б молитися з повнотою відповідальності за життя тих, що прийдуть після нас.
